← SongOfSongs (7/8) → |
1. | Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий? |
2. | Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене! |
3. | Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями! |
4. | Два перса твої немов двоє сарняток близнят! |
5. | Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску! |
6. | Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями! |
7. | Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах! |
8. | Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних! |
9. | Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!... |
10. | А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих! |
11. | Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене! |
12. | Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах! |
13. | Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам! Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій! |
← SongOfSongs (7/8) → |