← Romans (11/16) → |
1. | Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени. |
2. | Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
3. | Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі. |
4. | Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили. |
5. | Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті. |
6. | А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок. |
7. | Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, |
8. | як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня. |
9. | А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату; |
10. | нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній! |
11. | Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. |
12. | А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня? |
13. | Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, |
14. | може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них. |
15. | Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? |
16. | А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе. |
17. | Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, |
18. | то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. |
19. | Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився. |
20. | Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. |
21. | Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! |
22. | Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий. |
23. | Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити. |
24. | Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? |
25. | Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, |
26. | і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, |
27. | і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! |
28. | Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. |
29. | Бо дари й покликання Божі невідмінні. |
30. | Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, |
31. | так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. |
32. | Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх. |
33. | О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! |
34. | Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? |
35. | Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? |
36. | Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь. |
← Romans (11/16) → |