| ← Psalms (94/150) → |
| 1. | Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився, |
| 2. | піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай! |
| 3. | Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть? |
| 4. | Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці? |
| 5. | Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать... |
| 6. | Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт |
| 7. | та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів... |
| 8. | Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? |
| 9. | Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить? |
| 10. | Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання? |
| 11. | Господь знає всі людські думки, що марнота вони! |
| 12. | Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його, |
| 13. | щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному, |
| 14. | бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить, |
| 15. | бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця! |
| 16. | Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців? |
| 17. | Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!... |
| 18. | Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене! |
| 19. | Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу! |
| 20. | Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право? |
| 21. | Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять. |
| 22. | і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого, |
| 23. | і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! |
| ← Psalms (94/150) → |