| ← Psalms (90/150) → |
| 1. | Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! |
| 2. | Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! |
| 3. | Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! |
| 4. | Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... |
| 5. | Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: |
| 6. | уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! |
| 7. | Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, |
| 8. | Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! |
| 9. | Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання... |
| 10. | Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... |
| 11. | Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! |
| 12. | Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! |
| 13. | Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! |
| 14. | Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! |
| 15. | Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! |
| 16. | Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, |
| 17. | і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його! |
| ← Psalms (90/150) → |