| ← Psalms (88/150) → |
| 1. | Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина. |
| 2. | Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою: |
| 3. | хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, |
| 4. | душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! |
| 5. | Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... |
| 6. | Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... |
| 7. | Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. |
| 8. | На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. |
| 9. | Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу, |
| 10. | стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!... |
| 11. | Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села. |
| 12. | Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні? |
| 13. | Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя? |
| 14. | Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує... |
| 15. | Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? |
| 16. | Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став... |
| 17. | Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, |
| 18. | вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!... |
| ← Psalms (88/150) → |