| ← Psalms (80/150) → |
| 1. | Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. |
| 2. | Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися |
| 3. | перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! |
| 4. | Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 5. | Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? |
| 6. | Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... |
| 7. | Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... |
| 8. | Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| 9. | Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив, |
| 10. | Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край, |
| 11. | гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри, |
| 12. | аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки! |
| 13. | Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою? |
| 14. | Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її! |
| 15. | Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, |
| 16. | і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив! |
| 17. | В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, |
| 18. | нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі! |
| 19. | А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати! Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |
| ← Psalms (80/150) → |