← Psalms (69/150) → |
1. | Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. |
2. | Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! |
3. | Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! |
4. | Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... |
5. | Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! |
6. | Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! |
7. | Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів, |
8. | бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... |
9. | Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, |
10. | бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, |
11. | і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... |
12. | За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: |
13. | про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває... |
14. | А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, |
15. | визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! |
16. | Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! |
17. | Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, |
18. | і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, |
19. | наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... |
20. | Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! |
21. | Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! |
22. | і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували... |
23. | Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, |
24. | бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! |
25. | Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! |
26. | Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! |
27. | Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... |
28. | Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, |
29. | нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... |
30. | А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім, |
31. | і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! |
32. | і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. |
33. | Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, |
34. | бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! |
35. | Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, |
36. | бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім! |
← Psalms (69/150) → |