| ← Psalms (49/150) → |
| 1. | Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
| 2. | Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту, |
| 3. | і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, |
| 4. | мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність, |
| 5. | нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою! |
| 6. | Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців, |
| 7. | які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться? |
| 8. | Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, |
| 9. | бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, |
| 10. | щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу! |
| 11. | Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє... |
| 12. | Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі, |
| 13. | та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине! |
| 14. | Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села. |
| 15. | Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них... |
| 16. | Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села. |
| 17. | Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, |
| 18. | бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею! |
| 19. | Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, |
| 20. | вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине! |
| ← Psalms (49/150) → |