← Psalms (31/150) → |
1. | Для дириґетна хору. Псалом Давидів. |
2. | На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді! |
3. | Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене! |
4. | Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене! |
5. | Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя! |
6. | У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди! |
7. | Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа. |
8. | Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі, |
9. | і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої! |
10. | Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє, |
11. | бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості! |
12. | Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене! |
13. | Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина... |
14. | Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу, |
15. | а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! |
16. | В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! |
17. | Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй, |
18. | Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу, |
19. | нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою! |
20. | Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! |
21. | Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! |
22. | Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! |
23. | А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... |
24. | Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! |
← Psalms (31/150) → |