← Psalms (22/150) → |
1. | Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів. |
2. | Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!... |
3. | Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені! |
4. | Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлевих! |
5. | На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх. |
6. | До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились. |
7. | А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. |
8. | Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! |
9. | Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав! |
10. | Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї! |
11. | На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог! |
12. | Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника! |
13. | Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене, |
14. | на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить! |
15. | Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. |
16. | Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене. |
17. | Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... |
18. | Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! |
19. | Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають... |
20. | А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону! |
21. | Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса! |
22. | Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів. |
23. | Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору! |
24. | Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння ізраїлеве, |
25. | бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього! |
26. | Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, |
27. | будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки! |
28. | Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів, |
29. | бо царство Господнє, і Він Пан над народами! |
30. | Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити! |
31. | Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа. Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив! |
← Psalms (22/150) → |