| ← Psalms (17/150) → |
| 1. | Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! |
| 2. | Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! |
| 3. | Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, |
| 4. | а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. |
| 5. | Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! |
| 6. | Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, |
| 7. | покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. |
| 8. | Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене |
| 9. | від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! |
| 10. | Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. |
| 11. | Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... |
| 12. | із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... |
| 13. | Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, |
| 14. | від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. |
| 15. | А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою! |
| ← Psalms (17/150) → |