| ← Psalms (144/150) → |
| 1. | Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! |
| 2. | Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! |
| 3. | Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? |
| 4. | Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща! |
| 5. | Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують! |
| 6. | Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж! |
| 7. | Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців, |
| 8. | що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива! |
| 9. | Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі, |
| 10. | що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча! |
| 11. | Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, |
| 12. | щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! |
| 13. | Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! |
| 14. | Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! |
| 15. | Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог! |
| ← Psalms (144/150) → |