| ← Psalms (139/150) → |
| 1. | Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав, |
| 2. | Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. |
| 3. | Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, |
| 4. | бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! |
| 5. | Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. |
| 6. | Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю! |
| 7. | Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? |
| 8. | Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! |
| 9. | Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, |
| 10. | то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! |
| 11. | Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, |
| 12. | то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! |
| 13. | Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, |
| 14. | Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! |
| 15. | і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! |
| 16. | Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було... |
| 17. | Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, |
| 18. | перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою. |
| 19. | Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене! |
| 20. | Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються! |
| 21. | Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь: |
| 22. | повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!... |
| 23. | Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, |
| 24. | і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь! |
| ← Psalms (139/150) → |