| ← Psalms (137/150) → |
| 1. | Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! |
| 2. | На вербах у ньому повісили ми свої арфи, |
| 3. | співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! |
| 4. | Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? |
| 5. | Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! |
| 6. | Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!... |
| 7. | Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!... |
| 8. | Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла! |
| 9. | Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!... |
| ← Psalms (137/150) → |