| ← Psalms (106/150) → |
| 1. | Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! |
| 2. | Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його? |
| 3. | Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу! |
| 4. | Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм, |
| 5. | щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм! |
| 6. | Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили... |
| 7. | Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним. |
| 8. | Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу. |
| 9. | Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!... |
| 10. | і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога, |
| 11. | і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався! |
| 12. | Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу. |
| 13. | Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його, |
| 14. | і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували, |
| 15. | і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу... |
| 16. | Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому. |
| 17. | Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, |
| 18. | і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних... |
| 19. | Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому, |
| 20. | і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає, |
| 21. | забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив, |
| 22. | у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним... |
| 23. | і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив! |
| 24. | Погордили землею жаданою, не повірили слову Його, |
| 25. | і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу. |
| 26. | і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині, |
| 27. | і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах! |
| 28. | і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих, |
| 29. | і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них! |
| 30. | і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, |
| 31. | і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки. |
| 32. | і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея, |
| 33. | бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми... |
| 34. | Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них, |
| 35. | і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились. |
| 36. | і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них... |
| 37. | і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам, |
| 38. | і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась, |
| 39. | і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми... |
| 40. | і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним, |
| 41. | і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними, |
| 42. | і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку... |
| 43. | Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину! |
| 44. | Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання, |
| 45. | і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю, |
| 46. | і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили! |
| 47. | Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! |
| 48. | Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя! |
| ← Psalms (106/150) → |