| ← Proverbs (6/31) → |
| 1. | Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, |
| 2. | ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! |
| 3. | Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, |
| 4. | не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, |
| 5. | рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова! |
| 6. | Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: |
| 7. | нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; |
| 8. | вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. |
| 9. | Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? |
| 10. | Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, |
| 11. | і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!... |
| 12. | Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, |
| 13. | він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, |
| 14. | в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, |
| 15. | тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! |
| 16. | Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: |
| 17. | очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, |
| 18. | серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, |
| 19. | свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! |
| 20. | Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! |
| 21. | Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! |
| 22. | Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! |
| 23. | Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, |
| 24. | щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. |
| 25. | Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, |
| 26. | бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... |
| 27. | Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? |
| 28. | Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? |
| 29. | Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! |
| 30. | Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, |
| 31. | та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! |
| 32. | Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, |
| 33. | побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, |
| 34. | бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: |
| 35. | він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш! |
| ← Proverbs (6/31) → |