| ← Proverbs (19/31) → |
| 1. | Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний. |
| 2. | Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться. |
| 3. | Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце. |
| 4. | Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його... |
| 5. | Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований. |
| 6. | Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари. |
| 7. | Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх! |
| 8. | Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро. |
| 9. | Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине. |
| 10. | Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником. |
| 11. | Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною. |
| 12. | Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву. |
| 13. | Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди. |
| 14. | Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа. |
| 15. | Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує. |
| 16. | Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре. |
| 17. | Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому. |
| 18. | Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу. |
| 19. | Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше. |
| 20. | Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці. |
| 21. | У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній. |
| 22. | Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу. |
| 23. | Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його. |
| 24. | У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її. |
| 25. | Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку. |
| 26. | Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює, |
| 27. | перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання! |
| 28. | Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду. |
| 29. | На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним. |
| ← Proverbs (19/31) → |