| ← Proverbs (16/31) → |
| 1. | Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. |
| 2. | Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. |
| 3. | Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. |
| 4. | Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. |
| 5. | Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! |
| 6. | Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. |
| 7. | Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. |
| 8. | Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. |
| 9. | Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. |
| 10. | Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. |
| 11. | Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. |
| 12. | Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. |
| 13. | Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. |
| 14. | Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. |
| 15. | У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. |
| 16. | Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! |
| 17. | Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. |
| 18. | Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. |
| 19. | Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. |
| 20. | Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. |
| 21. | Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. |
| 22. | Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. |
| 23. | Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. |
| 24. | Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. |
| 25. | Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. |
| 26. | Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. |
| 27. | Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. |
| 28. | Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. |
| 29. | Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. |
| 30. | Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. |
| 31. | Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. |
| 32. | Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. |
| 33. | За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. |
| ← Proverbs (16/31) → |