| Proverbs (1/31) → |
| 1. | Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, |
| 2. | щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, |
| 3. | щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, |
| 4. | щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність. |
| 5. | Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок, |
| 6. | щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки. |
| 7. | Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. |
| 8. | Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, |
| 9. | вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою. |
| 10. | Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти! |
| 11. | Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного, |
| 12. | живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу! |
| 13. | Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати. |
| 14. | Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас, |
| 15. | сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки, |
| 16. | бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! |
| 17. | Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого: |
| 18. | то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою! |
| 19. | Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника! |
| 20. | Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, |
| 21. | на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: |
| 22. | Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? |
| 23. | Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! |
| 24. | Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався! |
| 25. | І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли! |
| 26. | Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. |
| 27. | Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, |
| 28. | тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, |
| 29. | за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, |
| 30. | не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! |
| 31. | І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, |
| 32. | бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! |
| 33. | А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом! |
| Proverbs (1/31) → |