← Philippians (2/4) → |
1. | Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, |
2. | то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3. | Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. |
4. | Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5. | Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! |
6. | Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, |
7. | але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, |
8. | Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... |
9. | Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, |
10. | щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, |
11. | і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! |
12. | Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. |
13. | Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. |
14. | Робіть усе без нарікання та сумніву, |
15. | щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16. | додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. |
17. | Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. |
18. | Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! |
19. | Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. |
20. | Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21. | Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. |
22. | Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. |
23. | Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. |
24. | Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. |
25. | Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, |
26. | бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. |
27. | Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28. | Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. |
29. | Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30. | бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене. |
← Philippians (2/4) → |