← Matthew (16/28) → |
1. | І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. |
2. | А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. |
3. | А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! |
4. | Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов. |
5. | А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. |
6. | Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! |
7. | Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. |
8. | А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? |
9. | Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? |
10. | Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? |
11. | Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! |
12. | Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. |
13. | Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? |
14. | Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. |
15. | Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? |
16. | А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! |
17. | А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. |
18. | І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. |
19. | І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! |
20. | Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос. |
21. | Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. |
22. | І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! |
23. | А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! |
24. | Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. |
25. | Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. |
26. | Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? |
27. | Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. |
28. | Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм. |
← Matthew (16/28) → |