| ← Matthew (14/28) → |
| 1. | Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, |
| 2. | і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... |
| 3. | Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. |
| 4. | Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! |
| 5. | І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. |
| 6. | А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. |
| 7. | Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. |
| 8. | А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... |
| 9. | І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. |
| 10. | І послав стяти Івана в в'язниці. |
| 11. | І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... |
| 12. | А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. |
| 13. | Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. |
| 14. | І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. |
| 15. | А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. |
| 16. | А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! |
| 17. | Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. |
| 18. | А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. |
| 19. | І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. |
| 20. | І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... |
| 21. | Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. |
| 22. | І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. |
| 23. | Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. |
| 24. | А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. |
| 25. | А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. |
| 26. | Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... |
| 27. | А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! |
| 28. | Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. |
| 29. | А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. |
| 30. | Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... |
| 31. | І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? |
| 32. | Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. |
| 33. | А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! |
| 34. | Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. |
| 35. | А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. |
| 36. | І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був. |
| ← Matthew (14/28) → |