←  Mark (10/16)  →
1. І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2. І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?
3. А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?
4. Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.
5. Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
6. Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7. Покине тому чоловік свого батька та матір,
8. і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.
9. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
10. А вдома про це учні знов запитали Його.
11. І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.
13. Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14. А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!
15. Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
16. І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17. І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18. Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20. А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
21. Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
22. А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
23. І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24. І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25. Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
26. А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
27. Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
28. А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29. Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30. і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
31. І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.
32. Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33. Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34. і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!
35. І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
36. А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
37. Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
38. А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
39. Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
41. Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42. А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
44. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
45. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
46. І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48. І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49. І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.
50. А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.
51. А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!
52. Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.
←  Mark (10/16)  →