← Luke (22/24) → |
1. | Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. |
2. | А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... |
3. | Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. |
4. | І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. |
5. | Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. |
6. | І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... |
7. | І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. |
8. | І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. |
9. | А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? |
10. | А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. |
11. | І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? |
12. | І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. |
13. | І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. |
14. | А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. |
15. | І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. |
16. | Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. |
17. | Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. |
18. | Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. |
19. | Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! |
20. | По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. |
21. | Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. |
22. | Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! |
23. | А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? |
24. | І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. |
25. | Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. |
26. | Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. |
27. | Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. |
28. | Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, |
29. | і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, |
30. | щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. |
31. | І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. |
32. | Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! |
33. | А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! |
34. | Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... |
35. | І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. |
36. | А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. |
37. | Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. |
38. | І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! |
39. | І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. |
40. | А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. |
41. | А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, |
42. | благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... |
43. | І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. |
44. | А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... |
45. | І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... |
46. | І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! |
47. | І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! |
48. | Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? |
49. | А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? |
50. | І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. |
51. | Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. |
52. | А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... |
53. | Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... |
54. | А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. |
55. | Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. |
56. | А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! |
57. | І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! |
58. | Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... |
59. | І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. |
60. | А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. |
61. | І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. |
62. | І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! |
63. | А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. |
64. | І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? |
65. | І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... |
66. | А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, |
67. | і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. |
68. | А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. |
69. | Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! |
70. | Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... |
71. | А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! |
← Luke (22/24) → |