← Luke (19/24) → |
1. | І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. |
2. | І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, |
3. | бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. |
4. | І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. |
5. | А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! |
6. | І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. |
7. | А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! |
8. | Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. |
9. | Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. |
10. | Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! |
11. | Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. |
12. | Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. |
13. | І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. |
14. | Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. |
15. | І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. |
16. | І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. |
17. | І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. |
18. | І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. |
19. | Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. |
20. | І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. |
21. | Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. |
22. | І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. |
23. | Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? |
24. | І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. |
25. | І відказали йому: Пане, він десять мін має. |
26. | Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. |
27. | А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. |
28. | А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. |
29. | І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, |
30. | наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. |
31. | Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. |
32. | Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. |
33. | А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? |
34. | Вони ж відказали: Господь потребує його. |
35. | І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. |
36. | Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. |
37. | А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, |
38. | кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! |
39. | А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! |
40. | А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! |
41. | І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, |
42. | і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. |
43. | Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. |
44. | І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... |
45. | А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, |
46. | до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. |
47. | І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, |
48. | але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його. |
← Luke (19/24) → |