| ← Luke (17/24) → |
| 1. | І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! |
| 2. | Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! |
| 3. | Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. |
| 4. | І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! |
| 5. | І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! |
| 6. | А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! |
| 7. | Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? |
| 8. | Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? |
| 9. | Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
| 10. | Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були! |
| 11. | І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. |
| 12. | І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. |
| 13. | І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! |
| 14. | І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... |
| 15. | Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. |
| 16. | І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... |
| 17. | Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? |
| 18. | Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? |
| 19. | І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! |
| 20. | А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, |
| 21. | і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! |
| 22. | І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите... |
| 23. | І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть! |
| 24. | Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. |
| 25. | А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього... |
| 26. | І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: |
| 27. | їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. |
| 28. | Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
| 29. | того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. |
| 30. | Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться! |
| 31. | Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, |
| 32. | пам'ятайте про Лотову дружину! |
| 33. | Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її. |
| 34. | Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться. |
| 35. | Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться. |
| 36. | Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться! |
| 37. | І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли... |
| ← Luke (17/24) → |