Luke (1/24) → |
1. | Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, |
2. | як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, |
3. | тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, |
4. | щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився. |
5. | За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета. |
6. | І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. |
7. | А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. |
8. | І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, |
9. | за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. |
10. | Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. |
11. | І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. |
12. | І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. |
13. | А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. |
14. | І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. |
15. | Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. |
16. | І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. |
17. | І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. |
18. | І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку... |
19. | А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. |
20. | І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! |
21. | А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. |
22. | Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий... |
23. | І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. |
24. | А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи: |
25. | Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми! |
26. | А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет, |
27. | до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія. |
28. | І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! |
29. | Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. |
30. | А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! |
31. | І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. |
32. | Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. |
33. | І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. |
34. | А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... |
35. | І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! |
36. | А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. |
37. | Бо для Бога нема неможливої жадної речі! |
38. | А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї. |
39. | Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. |
40. | І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. |
41. | Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, |
42. | і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! |
43. | І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? |
44. | Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! |
45. | Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! |
46. | А Марія промовила: Величає душа моя Господа, |
47. | і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, |
48. | що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, |
49. | бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, |
50. | і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! |
51. | Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! |
52. | Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, |
53. | удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! |
54. | Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, |
55. | як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! |
56. | І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого. |
57. | А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. |
58. | І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. |
59. | І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій. |
60. | І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! |
61. | А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям! |
62. | І кивали до батька його, як хотів би назвати його? |
63. | Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. |
64. | І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! |
65. | І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все... |
66. | А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею. |
67. | Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати: |
68. | Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! |
69. | Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, |
70. | як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх, |
71. | що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників, |
72. | що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, |
73. | що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, |
74. | щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому |
75. | у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. |
76. | Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, |
77. | щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, |
78. | через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, |
79. | щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру! |
80. | А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем. |
Luke (1/24) → |