| ← Lamentations (5/5) |
| 1. | Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу, |
| 2. | наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям! |
| 3. | Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!... |
| 4. | Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо... |
| 5. | У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо! |
| 6. | До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом! |
| 7. | Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини! |
| 8. | Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки... |
| 9. | Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб... |
| 10. | Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду... |
| 11. | Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах... |
| 12. | Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані... |
| 13. | Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються... |
| 14. | Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати, |
| 15. | втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу... |
| 16. | Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, |
| 17. | тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли, |
| 18. | через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній... |
| 19. | Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід: |
| 20. | Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас? |
| 21. | Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було! |
| 22. | Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?... |
| ← Lamentations (5/5) |