| ← Lamentations (3/5) → |
| 1. | Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву, |
| 2. | Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла... |
| 3. | Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день... |
| 4. | Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив, |
| 5. | обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою, |
| 6. | у темноті мене посадив, мов померлих давно... |
| 7. | Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої... |
| 8. | І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою... |
| 9. | Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої... |
| 10. | Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі! |
| 11. | Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним! |
| 12. | Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли, |
| 13. | пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака... |
| 14. | Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день... |
| 15. | Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином... |
| 16. | І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене, |
| 17. | і душа моя спокій згубила, забув я добро... |
| 18. | І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... |
| 19. | Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, |
| 20. | душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені... |
| 21. | Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: |
| 22. | Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, |
| 23. | нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! |
| 24. | Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! |
| 25. | Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! |
| 26. | Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє. |
| 27. | Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості, |
| 28. | нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його; |
| 29. | хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія; |
| 30. | хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується... |
| 31. | Бо Господь не навіки ж покине! |
| 32. | Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю, |
| 33. | бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів. |
| 34. | Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі, |
| 35. | щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути, |
| 36. | щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь! |
| 37. | Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? |
| 38. | Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? |
| 39. | Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. |
| 40. | Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! |
| 41. | підіймімо своє серце та руки до Бога на небі! |
| 42. | Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам, |
| 43. | закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, |
| 44. | закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла... |
| 45. | Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами, |
| 46. | наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота, |
| 47. | страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль... |
| 48. | Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду... |
| 49. | Виливається око моє безупинно, нема бо перерви, |
| 50. | аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес, |
| 51. | моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста... |
| 52. | Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно, |
| 53. | життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене... |
| 54. | Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!... |
| 55. | Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями, |
| 56. | Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого! |
| 57. | Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся! |
| 58. | За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. |
| 59. | Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд! |
| 60. | Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене, |
| 61. | Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене, |
| 62. | мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день... |
| 63. | Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня! |
| 64. | Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! |
| 65. | Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них! |
| 66. | Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес! |
| ← Lamentations (3/5) → |