← John (8/21) → |
1. | Ісус же на гору Оливну пішов. |
2. | А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. |
3. | І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її, |
4. | та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу... |
5. | Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш? |
6. | Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем... |
7. | А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!... |
8. | І Він знов нахилився додолу, і писав по землі... |
9. | А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині... |
10. | І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив? |
11. | А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши! |
12. | І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя. |
13. | Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве. |
14. | Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду. |
15. | Ви за тілом судите, Я не суджу нікого. |
16. | А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене! |
17. | Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. |
18. | Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене. |
19. | І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б. |
20. | Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його... |
21. | І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете... |
22. | А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете? |
23. | І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу. |
24. | Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах. |
25. | А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас. |
26. | Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув. |
27. | Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм. |
28. | Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. |
29. | А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби. |
30. | Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували. |
31. | Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, |
32. | і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! |
33. | Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні? |
34. | Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. |
35. | І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. |
36. | Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні. |
37. | Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас. |
38. | Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого. |
39. | Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові. |
40. | А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив. |
41. | Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога. |
42. | А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. |
43. | Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. |
44. | Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. |
45. | А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу. |
46. | Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите? |
47. | Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога. |
48. | Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш? |
49. | Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте. |
50. | Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить. |
51. | Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік! |
52. | І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. |
53. | Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе? |
54. | Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. |
55. | І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю. |
56. | Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився. |
57. | А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? |
58. | Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є. |
59. | І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов. |
← John (8/21) → |