| ← Job (4/42) → |
| 1. | І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: |
| 2. | Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова? |
| 3. | Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв, |
| 4. | того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! |
| 5. | А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався... |
| 6. | Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх? |
| 7. | Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені? |
| 8. | Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її: |
| 9. | вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають! |
| 10. | Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби. |
| 11. | Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають. |
| 12. | І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього. |
| 13. | у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей, |
| 14. | спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув, |
| 15. | і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... |
| 16. | Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
| 17. | Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший? |
| 18. | Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів! |
| 19. | Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! |
| 20. | Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... |
| 21. | Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!... |
| ← Job (4/42) → |