← Job (39/42) → |
1. | Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані? |
2. | Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження, |
3. | коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу? |
4. | Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються. |
5. | Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута, |
6. | якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню? |
7. | Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича. |
8. | Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого. |
9. | Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він? |
10. | Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? |
11. | Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш? |
12. | Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік? |
13. | Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки? |
14. | Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває, |
15. | і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати. |
16. | Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться, |
17. | бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. |
18. | А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця! |
19. | Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву? |
20. | Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне! |
21. | Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, |
22. | сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча, |
23. | хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище! |
24. | Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу. |
25. | При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик. |
26. | Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої? |
27. | Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті? |
28. | На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, |
29. | ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його, |
30. | а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він. |
← Job (39/42) → |