| ← Job (37/42) → |
| 1. | Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. |
| 2. | Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, |
| 3. | його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. |
| 4. | За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. |
| 5. | Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. |
| 6. | До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! |
| 7. | Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. |
| 8. | І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. |
| 9. | Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. |
| 10. | Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. |
| 11. | Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, |
| 12. | і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, |
| 13. | він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. |
| 14. | Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! |
| 15. | Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? |
| 16. | Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, |
| 17. | ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? |
| 18. | Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? |
| 19. | Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. |
| 20. | Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? |
| 21. | І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. |
| 22. | Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. |
| 23. | Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. |
| 24. | Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |
| ← Job (37/42) → |