← Job (37/42) → |
1. | Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. |
2. | Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, |
3. | його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. |
4. | За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. |
5. | Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. |
6. | До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! |
7. | Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. |
8. | І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. |
9. | Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. |
10. | Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. |
11. | Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, |
12. | і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, |
13. | він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. |
14. | Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! |
15. | Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? |
16. | Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, |
17. | ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? |
18. | Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? |
19. | Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. |
20. | Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? |
21. | І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. |
22. | Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. |
23. | Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. |
24. | Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |
← Job (37/42) → |