← Job (33/42) → |
1. | Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої. |
2. | Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій. |
3. | Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста. |
4. | Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих. |
5. | Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався! |
6. | Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! |
7. | Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі. |
8. | Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: |
9. | Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! |
10. | Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом. |
11. | У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже... |
12. | Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину! |
13. | Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? |
14. | Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: |
15. | у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, |
16. | тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, |
17. | щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, |
18. | щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище. |
19. | І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна. |
20. | І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою. |
21. | Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. |
22. | І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде. |
23. | Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту, |
24. | то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов. |
25. | Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. |
26. | Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. |
27. | Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. |
28. | Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя. |
29. | Бог робить це все двічі-тричі з людиною, |
30. | щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих. |
31. | Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму! |
32. | Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання. |
33. | Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости! |
← Job (33/42) → |