| ← Job (32/42) → |
| 1. | І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх. |
| 2. | І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. |
| 3. | Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. |
| 4. | А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього. |
| 5. | І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів! |
| 6. | І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам. |
| 7. | Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття! |
| 8. | Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить. |
| 9. | Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі. |
| 10. | Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я! |
| 11. | Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите. |
| 12. | І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його! |
| 13. | Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його! |
| 14. | Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою. |
| 15. | Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів... |
| 16. | Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже. |
| 17. | Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку. |
| 18. | Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... |
| 19. | Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки! |
| 20. | Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім! |
| 21. | На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини, |
| 22. | бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець! |
| ← Job (32/42) → |