| ← Job (27/42) → |
| 1. | І Йов далі вів мову свою та й казав: |
| 2. | Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній, |
| 3. | і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх, |
| 4. | неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани! |
| 5. | Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе, |
| 6. | за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх, |
| 7. | нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник! |
| 8. | Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його? |
| 9. | Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя? |
| 10. | Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу? |
| 11. | Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю, |
| 12. | таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете? |
| 13. | Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього: |
| 14. | Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! |
| 15. | Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть... |
| 16. | Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини, |
| 17. | то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить... |
| 18. | Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня, |
| 19. | він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його... |
| 20. | Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його, |
| 21. | східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця... |
| 22. | Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати! |
| 23. | Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця... |
| ← Job (27/42) → |