| ← Job (21/42) → |
| 1. | А Йов відповів та й сказав: |
| 2. | Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою! |
| 3. | Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш. |
| 4. | Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух? |
| 5. | Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть... |
| 6. | І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє... |
| 7. | Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються? |
| 8. | Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах... |
| 9. | Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого. |
| 10. | Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає. |
| 11. | Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують. |
| 12. | Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. |
| 13. | Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол. |
| 14. | А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем! |
| 15. | Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його? |
| 16. | Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних... |
| 17. | Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки! |
| 18. | Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її! |
| 19. | Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме! |
| 20. | Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього! |
| 21. | Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? |
| 22. | Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме? |
| 23. | Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний, |
| 24. | діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий. |
| 25. | А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він, |
| 26. | та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє... |
| 27. | Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене. |
| 28. | Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних? |
| 29. | Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте: |
| 30. | що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист! |
| 31. | Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить? |
| 32. | І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають... |
| 33. | Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа... |
| 34. | І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?... |
| ← Job (21/42) → |