| ← Job (19/42) → |
| 1. | А Йов відповів та й сказав: |
| 2. | Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? |
| 3. | Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... |
| 4. | Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. |
| 5. | Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? |
| 6. | Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! |
| 7. | Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!... |
| 8. | Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! |
| 9. | Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! |
| 10. | Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... |
| 11. | І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: |
| 12. | полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого... |
| 13. | Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, |
| 14. | мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... |
| 15. | Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах... |
| 16. | Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його... |
| 17. | Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби... |
| 18. | Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене... |
| 19. | Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене... |
| 20. | До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... |
| 21. | Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!... |
| 22. | Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом? |
| 23. | О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, |
| 24. | коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! |
| 25. | Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху |
| 26. | цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
| 27. | сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!... |
| 28. | Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому! |
| 29. | то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!... |
| ← Job (19/42) → |