| ← Job (18/42) → |
| 1. | І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: |
| 2. | Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! |
| 3. | Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? |
| 4. | О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого? |
| 5. | Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його: |
| 6. | його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, |
| 7. | стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... |
| 8. | Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: |
| 9. | пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, |
| 10. | на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці... |
| 11. | Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах. |
| 12. | Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. |
| 13. | Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. |
| 14. | Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... |
| 15. | Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. |
| 16. | Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. |
| 17. | Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. |
| 18. | Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. |
| 19. | У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. |
| 20. | На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... |
| 21. | Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає! |
| ← Job (18/42) → |