| ← Job (13/42) → |
| 1. | Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило... |
| 2. | Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас, |
| 3. | і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога! |
| 4. | Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі! |
| 5. | О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!... |
| 6. | Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх. |
| 7. | Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього? |
| 8. | Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
| 9. | Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього? |
| 10. | Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі! |
| 11. | Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх? |
| 12. | Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти! |
| 13. | Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене! |
| 14. | Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку? |
| 15. | Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! |
| 16. | І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний. |
| 17. | Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде. |
| 18. | Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! |
| 19. | Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би... |
| 20. | Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись: |
| 21. | віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!... |
| 22. | Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай! |
| 23. | Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій! |
| 24. | Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом? |
| 25. | Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? |
| 26. | Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені, |
| 27. | і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною, |
| 28. | і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!... |
| ← Job (13/42) → |