| ← Job (11/42) → |
| 1. | І заговорив нааматянин Цофар та й сказав: |
| 2. | Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде? |
| 3. | Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе? |
| 4. | Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже! |
| 5. | О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе, |
| 6. | і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті! |
| 7. | Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього? |
| 8. | Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її? |
| 9. | Її міра довша за землю, і ширша за море вона! |
| 10. | Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому? |
| 11. | Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне? |
| 12. | Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля! |
| 13. | Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, |
| 14. | якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, |
| 15. | тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись! |
| 16. | Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла... |
| 17. | Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок. |
| 18. | І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, |
| 19. | і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого... |
| 20. | А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі! |
| ← Job (11/42) → |