| ← Job (10/42) → |
| 1. | Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі! |
| 2. | Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? |
| 3. | Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? |
| 4. | Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? |
| 5. | Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, |
| 6. | що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, |
| 7. | хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки? |
| 8. | Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... |
| 9. | Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. |
| 10. | Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? |
| 11. | Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. |
| 12. | Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. |
| 13. | А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе: |
| 14. | якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш... |
| 15. | Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... |
| 16. | А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: |
| 17. | поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... |
| 18. | І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, |
| 19. | як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... |
| 20. | Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, |
| 21. | поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, |
| 22. | до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява... |
| ← Job (10/42) → |