| ← Isaiah (2/66) → |
| 1. | Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: |
| 2. | І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. |
| 3. | І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. |
| 4. | І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! |
| 5. | Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому! |
| 6. | Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців. |
| 7. | І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його. |
| 8. | І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці, |
| 9. | і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй! |
| 10. | Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі! |
| 11. | Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня! |
| 12. | Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно, |
| 13. | і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби, |
| 14. | і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені, |
| 15. | і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі, |
| 16. | і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо! |
| 17. | І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня, |
| 18. | а божища зовсім минуться! |
| 19. | І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі! |
| 20. | Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам, |
| 21. | щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі! |
| 22. | Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати? |
| ← Isaiah (2/66) → |