←  Ephesians (4/6)  →
1. Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,
2. зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,
3. пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
4. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
5. Один Господь, одна віра, одне хрищення,
6. один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.
7. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.
8. Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!
9. А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
10. Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.
11. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,
12. щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,
13. аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,
14. щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,
15. щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.
16. А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.
17. Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,
18. вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,
19. вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.
20. Але ви не так пізнали Христа,
21. якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,
22. щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,
23. та відновлятися духом вашого розуму,
24. і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.
25. Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.
26. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,
27. і місця дияволові не давайте!
28. Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
29. Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.
30. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.
31. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.
32. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!
←  Ephesians (4/6)  →