| ← Ecclesiastes (7/12) → |
| 1. | Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження! |
| 2. | Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере! |
| 3. | Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце! |
| 4. | Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів. |
| 5. | Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних, |
| 6. | бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!... |
| 7. | Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце. |
| 8. | Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого! |
| 9. | Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців. |
| 10. | Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це. |
| 11. | Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить, |
| 12. | бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її. |
| 13. | Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив? |
| 14. | За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла! |
| 15. | В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі. |
| 16. | Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе? |
| 17. | Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм? |
| 18. | Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того. |
| 19. | Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті. |
| 20. | Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила, |
| 21. | тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, |
| 22. | знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших! |
| 23. | Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона! |
| 24. | Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його? |
| 25. | Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство! |
| 26. | І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона! |
| 27. | Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння! |
| 28. | Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!... |
| 29. | Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!... |
| ← Ecclesiastes (7/12) → |