← Ecclesiastes (5/12) → |
1. | Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! |
2. | Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого. |
3. | Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! |
4. | Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! |
5. | Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити? |
6. | Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога! |
7. | Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній. |
8. | І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. |
9. | Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! |
10. | Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? |
11. | Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. |
12. | Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, |
13. | і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці: |
14. | як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!... |
15. | І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер? |
16. | А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті... |
17. | Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! |
18. | Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! |
19. | Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість! |
← Ecclesiastes (5/12) → |