| ← Ecclesiastes (11/12) → |
| 1. | Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його. |
| 2. | Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі. |
| 3. | Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде. |
| 4. | Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати. |
| 5. | Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе. |
| 6. | Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі. |
| 7. | І світло солодке, і добре очам сонце бачити, |
| 8. | і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота! |
| 9. | Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду! |
| 10. | Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота! |
| ← Ecclesiastes (11/12) → |