← Ecclesiastes (10/12) → |
1. | Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу. |
2. | Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч. |
3. | Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний. |
4. | Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин. |
5. | Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря: |
6. | на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині! |
7. | Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби... |
8. | Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить. |
9. | Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними. |
10. | Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому! |
11. | Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний. |
12. | Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його: |
13. | початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство. |
14. | Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? |
15. | Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста. |
16. | Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять! |
17. | Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці! |
18. | Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах. |
19. | Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати. |
20. | Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє... |
← Ecclesiastes (10/12) → |