← Acts (24/28) → |
1. | А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла. |
2. | Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою, |
3. | це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе! |
4. | Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости. |
5. | Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі. |
6. | Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом. |
7. | Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук, |
8. | а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо. |
9. | Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так. |
10. | І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись. |
11. | Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися. |
12. | І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав. |
13. | І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене. |
14. | Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. |
15. | І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних. |
16. | І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей. |
17. | А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси. |
18. | Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею. |
19. | Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене. |
20. | Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв, |
21. | крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні! |
22. | Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде. |
23. | І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому. |
24. | А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа. |
25. | І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе! |
26. | Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів. |
27. | Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив. |
← Acts (24/28) → |