←  Acts (2/28)  →
1. Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
3. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
4. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
5. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
7. Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8. Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
9. Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10. і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
11. юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
12. І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
13. А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
14. Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
15. Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16. а це те, що пророк Йоіл передрік:
17. І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
19. І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
20. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21. І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
22. Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23. Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
24. Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
25. Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26. Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
27. Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
28. Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
29. Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
30. А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31. у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
32. Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33. А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34. Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35. доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
36. Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
37. Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
38. А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
39. Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40. І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
41. Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42. І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
43. І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
44. А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
45. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
46. І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
47. вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
←  Acts (2/28)  →